СЕГМЕНТНА ЛЮДИНА

У всіх хребетних істот, на певній стадії їх ембріонального розвитку, ми знаходимо метамеричні утворення розміщені одна поза другою. Ми називаємо їх метамерами. Aбо первісними сегментами.

Шкірні метамеричні центри Кожна шкірна скибка поєднана з певним хребетним наростом ,

Ми вважаємо їх як філогенічне представлення структури тіла безхребетних, особливо кільчастих.
Сегментація зародка відноситься до першої фази його розвитку. 
На 15 тий день (прибл. 2 мм.) з"являються перші прото-хребці (майбутні шийні), а на 25 тий день (прибл. 5 мм.) їх буде вже 35.
На цій стадії клітини починають відділятися від неврального гребіня і створюють два паралельних шнурка.
З одного повстануть сплетіння, ганглії внутрішніх органів, другий формуватиме побічний ланцюжок хребетних гангліїв. Під кінець 3 го місяця починається сегментація ганглієвої маси, в чіткому співвідношенні до спинно-мозкових пар, з яких вони походять. Їх форма, "намисто", переходить в деяких місцях в "гороховий стручок", що включає кілька"зернят". З них зформуються ганглії: зірковидний, грудний та крижовий.

Симпатична система є основним елементом нервової системи :

• " Вона найстарша в онтогенетичному, як і в філогенетичному розряді; вона починає діяти раніше ніж мозково- хребетна система: вісцеральне сплетіння працює раніше від мозку." (Guy Lazorthes)

Le ganglion spinal

Прослідкуємо як прцює побічний хребетний, або спинний ганглій.
Він має головну роль: керувати трьома нейрологічними одиницями :

• міотома (м"язи)
• вісцеротома (внутрішні органи)
• дерматома (шкіра)
• всі три залежать від одного медулярного сегменту - мієломеру.

Тож не помиляймося : у цьому знаходиться пояснення нашкірної рефлексотерапії в ріжних її формах.

Стає зрозумілим, що між шкірою, вісцерами та м"язами одного з сегментів, будуть існувати взаємодії.

Що скаже про це Guy Lazorthes :

• "Ураження органу може виявитися як переносна біль, яка відбивається на парієтальній шкірній території- дерматомі, що сполучена з медулярним сегментом, мієломером, до якого приєднюються чуттєві шляхи органу".

Знаменитим прикладом є точка Мак Бернея, відбиття запаленого апендиксу. Ця точка болю знаходиться на другій третині умовної лінії між тазостегновою кісткою та пупком, і співпадає з перфоруючим відгалуженням 12 го міжреберного нерва. Таким є загально прийняте поняття. Але з"являються деякі питання. Підчас моїх пошуків, я виявив, що не одна лиш описана точка передає відчуття вісцеральної патології назовні. Таких точок ще багато.
Та й сама точка Бернея підлягає сумніву, бо вона може бути відчутною коли апендикс вирізаний; ідентична больова точка може бути відчутною на протилежному боці, навіть інколи одночасно з точкою Мак Бернея !

Що ж означають ці точки ?

Досвід показав мені, що вони співпадають з затримкою руху на рівні суглобного поверху D12 - L1. Як доказ, коли ми усуваємо затримання руху, більвідразу припиняється.

Повстають питання :

• Чи точка Мак Бернея це нашкірне виказання запаленого апендиксу, чи це сигнал шкодоносної суглобної інформації.
• Чи може ця шкодоносна інформація сприйматися центральною системою як ідуча з апендикса.
• Чи ця виказана інформація може викликати охоронну запальну реакцію, яка йде від апендикса.

Можливо все це зможе пояснити, чому при операції у дітей апендикс іноді виявляється цілком нормальний, хоча всі признаки запалення були відчутні: нудота, Мак Берней, тест Бломберга, (з признання товариша, хірурга).
Досвід, який міг би дати відповідь на ці питання, ось який: У пацієнта з признаками запаленого апендикса, перевірити наявність затримання руху в суглобах D 12 - L1, привести до нормального стану рух реберних суглобів, і подивитися що станеться з запаленням та його симптомами !
Такі міркування дозволили мені виявити існування інших рефлексних точок, що висловлюють ріжні вісцеральні патології (в тісному зв"язку з суглобними шкодоносними інформаціями).
Ці точки з"являються задовго перед появленням симптомів патології, і завдяки цьому вони могли б спричинитися до створення діагностичного методу з метою запобігання захворювань. Це в межах досягнення кожного лікаря. Ми подамо кілька прикладів, без уточнень (бо уточнення призначені для фахівців які бажатимуть звернутися до мене).

Початком служить клінічний постулат: точка Мак Бернея знаходиться в 12 му грудному метамері.

Ці точки також присутні :

• в першому грудному метамері (МТ), при всіх патологіях імунної системи
• в другому (МТ), проблеми легень з завишеним виділенням секрецій носа чи очей
• в 3 му (МТ), проблеми легень з секреціями.
• в 4 му (МТ), проблеми серця та легень
• в 5 му та 6 му (МТ), проблеми шлунку і головне страх, тривожність
• в 8 му та 9 му (МТ), при патологіях печінки, жовчного міхура (праворуч), селезінки та підшлункової залози (ліворуч)
• на з"єднанні 12го (МТ) та першого крижового: проблеми яєчника

Зазначимо, що по"єднання кількох окремих точок систематично зустрічається при деяких формах патологій.
Так як алергії носа, та очей з поєднанням 1 МТ та 2 МТ при деяких формах астми, поєднання 1 МТ та 3МТ при астмовидних бронхітах, поєднання 1 МТ та 8 МТ праворуч при ріжних формах екземи (печінка), або ліворуч при псоріязах (підшлункова).

Метамерічне розташування при нашкірних патологіях завжди в сполученні з хребетними поверхами з яких виходять шкодоносні інформації, виказані на території цих патологій.

В зв"язку з цим нагадаю,що  :

• Глибинна первопричина патологічної реакції на даній території має лише одне місце походження що знаходится на "дорозі", яка пов"язує його з центральною системою.

Замітимо  :

• c Ці ріжні болісні точки зникаютьчерез кілька днів чи тижнів після зняття заблоковання суглобного руху в відповідних хребтових поверхах.Зникають також симптоми пов"язаних патологій.

Це звичайно при умові що патологія не дегенеративна чи-або безповпротна, як наприклад "діабет у дорослих" (див. текст "інформація привид" № 19).
Ці точки дійсно існують, кожний клініцист, який отримав про них інформацію може переконатися в їх існуванні, підчас сиоєї щоденної практики.
Дехто може зауважити, що метамерична сегментація розпливчата тому, що сегменти завжди прикриті, як дах черепицею, і що не легко взнати до якої нашкірної території відноситься певний метамер.

Що каже про це Guy Lazorthes :

• "радикулярна дефіцитна топографія (Шеррінгтон, Фостер) точно виявила певні території, через відрізання їх коренів. Відрізання вищих чи нижчих коренів дозволило також максимальне виявлення територій, але радикулярна топографія через подразнення ще точніша"

Перекривання метамеричної території попереднім чи наступним метамером є цілком логічним, бо це дозволяє даній території вижити, у випадку дефіциту прямої фібри. Коли трапляється такий випадок, то лише одна невеличка зона проявляє гіпестезію (пониження чутливості).

Ми можемо вважати спинні ганглії як "метамеричні міні-мозки", синхронізовані медулярними сполученнями, які не заторкують центральну систему, бо можуть самі справлятися з дрібними деталями. Це дійсно міні-мозки, але "навиворіт", бо в них знаходяться "проміжні" нейрони (в Т , де осьові циліндри - аксони, прямують до спинного мозку, а дендріти, до ріжних нервових кінцівок) Ці нейрони зкеровують та модулюють інформації між медулярними нейронами та шкірними, мускульними та вісцеральними кінцівками. Ми можемо припустити, що вони , в поєднанні з медулярними точками, формують "вісцеральну соматопію", відсутню в центральній системі. Вони централізують, медулярні інформації, модулють їх, вибираючи та обмінюючи з центрвльною системою лише те, що їй потрібне.

В зародку, ганглії діють ще перед появленням дії центральної системи , одночасно з утворенням перших внутрішніх органів. Тут з"являються питання: чи це поєднання гангліїв через медулярні кінцівки не створює якраз необхідні інформації для формування цих органів, в певній формі, об"ємі та функції? В попередньому тексті я згадав про гіпотезу нейро-запису, який збирав би усі соматичні інформації, у виді зображення що порівнювалося б до мозкової нейро-матриці, яка "з самого народження тримала би в собі зображення форми та об"єму будучої дорослої людини". ("Vous"№ 19). Чи не знаходиться вісцеральна нейро-матриця в спинних гангліях ?

Тож усі рішення виходять з цієї медулярно- гангліонарної зони, значить що тут іможуть з"являтися і всі помилки: інформації-привиди свідомі чи несвідомі, (біль при інфаркті, нашкірне відображення вісцеральної інформації, м"язова реакція при проблемі суглобів). Подібні невірні розшифровки стануть основою реакцій центральної системи та захисних механізмів, що викличуть патології, яким знайдеться пояснення лише через логіку вище описаних висновків.

Все це йде ще далі, і торкається психічних патологій (читаймо:"Vous" № 25) які мають досить пряме відношення до деяких метамерних територій та до кількох внутрішних органів.

Все вище описане стає повністю очевидним коли ми співставимо його з розташуванням точок акупунктури, але не по класичному кодуваннюмеридіанів, а по їх розміщенню метамера за метамерою.

Тоді ми відкриємо систематичний нейрологічний зв"язок між точками, традиційно вказаними для впливання на певний орган, та органом, пов"язаним з певним спинним ганглієм. Акупунктура стає таким чином "рефлексною нашкірно-вісцеральною дугою", досконально точно доказаною, яка може посилити або послабити метаболізм органу через рефлексне розширення чи звуження судин.

Так само ми знайдемо закодовані точки для впливу на психологічну поведінку людини, що наводить на думку, що вісцеральний розлад співпадає з поведінковим розладом (вісцеральна сутність добре знана в акупунктурі).

Все це виявляється цілком логічним, коли згадаємо про поняття "Я", висловлене Антоніо Р. Дамазіо та про несвідомі тілесні емоції, які керують нашою чуттєвою поведінкою. ("Vous" № 25)

Доречі: чи не був Вільгельм Райх провидцем?

• "Ми заважаємо вільному руху енергії в нашому тілі створюючи мускульні "панцирі". Затверділі, мертві зони, охоплюють кільцем наше тіло, на ріжних його поверхах . Аби захиститися від страху, від радості, чи іншого відчуття, ми заблоковуємо циркуляцію нашої енергії..." ( Аналіз характеру. Вид. Пайо, 1971 )

Окрім поняття циркуляція енергії, яке я замінюю поняттям: передача інформацій, точка зору В. Райха, переглянута в напрямку сомато-психіки, цілком співпадає з моїми спостереженнями.

Як кажуть: все в цілому. Акупунктурна традиція дозволяє нам зрозуміти ще невідомі механізми, але її повне розуміння мусить спочатку пройти через повний аналіз на підставі знання нейрофізіології нервової периферичної системи, центральної системи , поведінкових та імунних механізмів.