АСТМА ТА ГЕНЕТИКА ?

"Бути чи не бути"генетичного походження, тут все питання про астму ?

Дехто переконається в цьому після деяких пояснень :

  • перше: наскільки мені відомо, досі ще ніхто не знайшов і не доказав з точністю основних причин цієї патології
  • друге: "королевська дорога" нинішньої медицини, це генетика яка мусить дати всі відповіді на всі запитання.

Але :
чи то генетична зміна є причиною патології, чи патологія
є причиною генетичної зміни. ?

Чи можна стверджувати потенціальну відповідальність генів коли немає захворювання, та стверджувати що воно колись з'явиться ? Це може бути вірно, а може й невірно.

Розглянемо таку гіпотезу

  • кщо суб'єкт , по невідомій нині причині, проявить хронічну патологію,чи зможе в ньому, виробитися генетична зміна прстосована до його постійного стану ?

Відкриймо дужки

Коли суб'єкт готує появлення якоїсь хвороби, то задіюються усі механізми його захисної системи. Між ними, деякі хімічні речовини, як інтерлейкін та інтерферон мають властивість проникати до центру клітин щоб збуджувати деякі кодони ADN. Тоді клітина, як справжня хімічна фабрика, починає виробляти одну, чи кілька незвичних для неї речовин, але які стали потрібними в ситуації оборони.

Якщо причина не може бути усунена хімічними вдповідями, і якщо характер цієї ситуації стане постійним, то чи можемо ми уявити, що ця зміна буде"закріпленою" і стане генетично передаватися ? Тоді можна буде думати, що це засвоєння дозволить наступним поколінням протистояти у випадку патологій.

Якщо ця сама не передбачена причина з'явится в неступному поколінні і приведе до тої самої патології то суб'єкт буде ніби "підготований" і його реакції можуть бути упередженими. Але чи захворіє суб'єкт якщо причина не з'явится ? В такому випадку чи збереже він цю зміну котра більш не потрібна і чи передасться вона наступним поколінням ?

Якби астма дійсно мала генетичне походження, а її вивчали ще Авіцена, Галліан та інші, то нащадки усіх астматиків перенесли б цю патологію на весь світ ! Жоден з нащадків не зміг би уникнути хвороби. Однак діти астматиків не стають астматиками, а діти не астматиків хворіють. 
Астма може проявитися в якому завгодно віці, в 6 місяців і в 60 років, і може зникнути як з*явилася. (Дивно, чи ж то гени впорядкувалися ?)

Коли б астма дійсно була генетичного походження, то нині жодна техніка крім маніпуляції певного відповідального гена не могла би вилікувати від астми.
Тож коли винайдена мною терапія дозволяє мені виліковувати цю патологію вже на протязі десяти років, без жодного медикаменту, то ясно, що астма не наслідкова хвороба.

Не станеио жалітися. На початку двадцятого століття ось що казали знамениті прфесори Факультету Медицини, члени академії: "астма, це хвороба людей з достатком; найчастіше вона проявляється між багатшими клієнтами, і рідше в госпіталях. Деякі професії, особливо ті що вимагають вживати голос, як адвокати, проповідники, частіше хворіють астмою. Але ще більший вплив на хворобу, має спадковість. Вона може бути пряма, по висхідній лінії, або побічна, поміж членами сім*ї. Всеж вплив спадковості треба розклядати біьш широко, і не завжди сама астма є виною захворення, а лиш нахил, сприятливі ситуації до багатьох захворінь, які наступають одна за другою, чергуються, замінюють одна другу та розглядаються як рівноцінні хворобливості. Проміж предками астматиків дійсно можна знайти, як не астму, то подагру, ожиріння, мігрень, діабет, літіаз нирок та сечового міхура, ревматизм, екзема, епілепсія, істерія, артрит..."

Все було підставою в ті часи (1908) щоб стверджувати існування "сподковості", але не помилімося: ще й нині ця ідея десь в повітрі, як пилюка, чи пилок з квіток.