Asthme : définitions

Див. "АСТМА", Рауль Курільскі, Енциклопедія Універсаліс, ст. 252_255,1990

АСТМА

• це перешкода дихання. викликана утрудненням видоху, проявляється приступом
• з'являється у людей ріжного віку, ритм появлення та тривалість непередбачена
• А. обумовлюється переривчастим стисненням бронхів в наслідок спазми бронхі- альних гладких мускулів та захаращення бронхів слизом.

Нині визнано декілька видів проявлення астми :

• завищена чутливість до алергії
• психо_фізіологічні проблеми

Специфічна властивість астми .це:

• видихальна диспнея, що зростає до пароксистичного приступу. з більш чи менш довгими періодами спокою.

Приступ проходить через дві фази :

• поступова задуха (затруднення видоху)
• виділення мокрот з бронхів.

Клінічний аналіз приступу астми. вказує на присутність двох процесів :

• механічний
• процес виділення.

Частота та пртяжність приступів:

• дуже нерівномірна в залежності від хворого, в найгіршому випадку доходить до фатального кінця через задуху.

Затруднення видоху та виділення мокрот можуть бути послабленими; якщо перша проява домінує, то помилково можна подумати про сердечні або кровообігові проблеми.
Коли ж обидві прояви з*являються та тривають одночасно, та й на протязі кількох років, то кашляюча,відхаркуюча, диспнеїчна людина має хронічний бронхіт.
Цей термін визначає постійне бронхічне подразнення, яке з часом може перейти в надмірне розширення легеневих канальчиків-емфізему.
Головна ріжниця з астмою, це що емфізема не виліковна, бо пошкоджує бронхоалвеолі. Але й астма, при її інфекції, може з часом перейти в емфізему.

Астма може з*явитися у всіх її формах коли завгодно, не зважаючи ні на вік ні на стать хворих:

• у молодих_ 3\5 випидків
• у 50ти річних_ 2\5 випадків
• так само у старших та у малят.

У дітей приступи астми проходять відмінно від старших, бо розвинення їх дихального апарату триває до семи років від народження :

• дихання коротке а не затримане
• затиснення видоху не сильне
• виділення послаблене.

Дуже часто приступи з*являються одночасно з інфективними дерматозами.

Досить тяжко розпізнатися у цих різноманітних капризних інфекціях, і тому можемо вагатися в визнанні синдрому бо сукупність симптомів повстає з ріжних причин. чи хвороб.

Для розпізнання хвороби потрібно знайти причину :

• Для фр. лікаря Труссо, це було визначення особистого нахилу (діатез) хворого до захворювання різними недугами (як то проблеми дихання, екзема)
• Натомість Бріссо, зважаючи лише на тривожність та нервовість хворого. вважав що йдеться про нервовий розлад ( дихальний невроз).

Наукові методи дослідження:

Першим хто описав пошкодження бронхів при хворобі яку він називав "сухий бронхіальний катар" був Леннек.

• "внутрішня бронхіальна плівка темно-червоного або фіолетового кольору набухає....це часто помітно на розгалуженнях які бувають закупорені. Коли вони не закупорені, то бувають забруднені слизом . Але частіше ми знаходимо сильніше забруднення в слизовій оболонці бронхіальних розгалужень, ніж в каналах з яких вони походять."

Такі висновки були загально прийняті в наслідок анатомічних контролів які проводилися після смерті від астми.
Помічено також дуже посилену реакцію запалення, коли судинні капіляри розширюються, та коли одноядерні лейкоцити (іноді "езінофіли") мають перевагу над багато ядерними білокрівцями.

Порушення бронхіальних фізіологічних функцій

Порушення вентиляції

Особливе затруднення видоху виниквє в наслідок стиснення калібру бронхіолів підчас спазми гладких мускулів, які не дозволяють спорожнення альвеолів. Таке порушення називаємо обструктивним, виміряється спірографом. У астматика максимальна місткість видоху в секунду ( VEMS) нижче 1000 млл.
Обструкція перемінна, виказує максимум підчас приступів і не зникає в часі спокою. Мускульна бронхіальна спазма викликається нервовим парасимпатичним подразненням що виходить з пневмогастричного (мандрівного) нерва та перехоплюється цілою сіттю малих ганглій (80 до 100 на мм2 які покривають внутрішні стінки бронхіолів.
Стиснення викликається звільненням стискуючої рідини на кінцях нервовихфібрів - асетольхоліни. Для припинення стиснення нині вживаються антагонічні терапевтичні методи: катехоламін та амінофіліни.

Порушення виділень

Виділення виникає з двох органічних систем :

• клітинної: кальціформні клітини які чергуються з війчастими клітинами, на поверхні бронхіальної слизової оболонки
• залозистої, аналогічної слинній залозі, вона знаходиться в глибині, в під-слизовій бронхіальній оболонці.

Бронхіальні виділення викликаються також подразненням симпатичної та парасимпатичної нервової системи

Алергічна зверх-чутливість

Відаль, Абрамі, Пастер, Валлері-Радо показали, що запалення бронхіальної сл. оболонки, з усіма наслідками (спазма мускулів, побільшення виділів) може довести до прояву надмірної імунної чутливості.
Джерелом можуть бути рослинні, тваринні , повітряні та інші речовини, які мають властивості подібні до антигенних молекул, що створюють в організмі антагеністичні речовини: антитіла.
Змішання : антиген-антитіло створює в організмі небезпечні запальні та цитотоксичні безладдя. У людини астматичний приступ дуже подібний на дихальну спазму морської свинки, викликану анафілактичною над-чутливістю. Впорскнення слабої дози антигенів, перед викликанням приступу попереджує появу приступу.

З цих даних виведено принцип десенсибілізації.

Виявлення в тілі підчас приступу химічних речовин (гістамін, серотонін, брадикінін) які можуть викликати приступ астми, дозволило синтезувати антигістамінічні речовини спроможні значно полегшити кризові симптоми. Але ж за статистикою, алергічна над-чутливість вказує на лише 25 до65% захворювань.

Поруч з астмою зовнішнього походження існують види астми внутрішніх причин, для яких жодна етіологія ще не доказана:

• справжній механізм повстання астми ще не знаний.

Винайдення витяжки з надниркового кортексу (кортикоїди) дозволило вагомо полекшити симптоми бронхіальних запалень, без зміни в їх розвитку, але постійне вживання цих препаратів дуже ризиковане.

Психофізіологічна модуляція

Емоційність та тривожність астматиків завжди інтригували лікарів. Епінгер та Гесс думали знайти специфічне подразнення одної з частин нервової системи внутрішніх органів,так званої "автономної" системи. Інші, (як Тюріаф) також без успіху шукали ураження діенцефалу.

Як суперники - психіатри, психоаналісти:

• Психіка хворих астмою характеризується сильним прихиленням до матері, що може пояснити їх завищену емоційність.

Але таке прихилення зустрічається і у інших хворих.

Погляд Курільського:

• стимул походить з конфлікту чогось загубленого, хворий знає про це, але не відчуває зв*язку зі своєю дихальною проблемою.
• почуття втраченого діє на головні імпульси і хворий не може ані зрозуміти ні зупинити своє замкнення
• стурбованість та емотивність передаються в нервову систему органів що керують диханням
• остаточне або тимчасове розв*язання конфлікту дозволяє покращення, постійне чи тимчасове, в залежності від суб*єкта, його нахилів до анормальних проявів,- депресія. неповноцінність, параноя
• тож надзвичайна мінливість проявів астми полягає в постійній психофізіологічній модуляції симптомів конфліктної тривоги.

На закінчення він каже :

• немає сумніву, що завищена чутливість є важливим проміжним кільцем, а психофізіологічна модуляція є ключем посилення та еволюції астми, а інші, зовнішні та внутрішні впливи не важливі.
• астма скорше стан, а не захворювання. Астма торкається особистості людини, її глибинної афективної рівноваги, генетичного успадковання та алергійного підгрунтя.
• ще довго астма буде мучити людство, але її все краще розуміють і контролють.

Що каже інший спеціаліст ?

Заповільнене та стиснене дихання.

• "тут феномен цілком зворотний від нормального стану: вдих тихий та короткий, а а а видих затруднений, шумливий, потребує зусилля." "Підчас кризи все ускладнюється: одночасно спазма дихальних мускулів ,стиснення мускульних кілець Райсессена та завищене виділення слизу."
• Криза починається сухим кашлем з відчуттям стиснення, вдих відносно легкий але короткий, поверховий; видих затриманий, з присвистом і неповний: легені не можуть звільнитися від повітря і скоро грудна клітка наповнена вщерть, дихальні мускули, скалени та стерно-мастоіди натягнуті як струни: обличча хворого синіє"...(див. Барт)

Питання

Чи існують інші форми диспнеї ?

Останній опис особливо цікавий, він дозволяє мені звернути увагу на проблему яка проходить майже не поміченою; це диспнея вдоху яка помилково приймається за астму.

В цьому випадку описані феномени зворотні з помткою Барта:

• вдих довгий з привистом і затруднений, викликає депресію на рівні під-стернальної порожнини. Може також бути стиснення глотки.
• Навпаки видох короткий і тихий.

Звернення до мого сайту принесе вам багато відповідей на ваші запитання. Я також в повній суперечності з психо-фізіологічними теоріями Курільського, мою аргументацію ви зрозумієте не сторінці "Психосоматика ?"