КЛІНІЧНІ ДОКАЗИ

для фахівців

Винайдено, що число та поведінка лїмфоцитної популяції може змінитися в залежності від пошкодження центральної чи периферічної нервової системи:

• центральний або периферічний параліч змінює, погіршує класичну топографічну симетрію ревматоїдного поліартриту "оберігаючи" хворе місце від розвитку нових суглобних пошкоджень.

Механізм вирішення

Рональд Мельзак (Університет Мк Джілль, Канада), спеціаліст по болі, зі своїх спостережень та клінічних дослідів над відчуттям кінцівок-привидів у ампутованих хворих, опрацював революційну теорію яка передбачає присутність природженої мозкової нейро-матриці до якої прирівнюється нейро-підпис, який збирає інформації що торкаються усього тіла.
Цей нейро-підпис, перенесений та циклично порівняний до нейро-матриці, дозволяє центральній системі розпізнати, що безперечно належить до її тіла. А коли це не так, то центральна система може вирішити відкинути неопізнану частку.(хворі з пошкодженням парієтальної частки мозкової півкулі, відкидають з ліжка ногу; їм здається що нога не їхня, чужа).

Чи цей механізм придатний також до імунної системи ?

Вбачаючи відразу зв'язок цієї теорії з моїми власними працями (інформація-привид як причина появлення астми, екземи, псоріазу, діабету та інших імунних патологій) мені хотілся розширити її на інші системи, не лише на відчуття неіснуючої кінцівки.
Мені відразу здалося, що цей самий принцип може придатися до імунної системи , коли з'являється ноцисептивне повідомлення (правдиве чи хибне) заслане з якої будь частини тіла. 
При сукупності інформацій що виходять ніби то з нашкірної чи внутрішньої території, та інформацій центральної системи, імунна система, на мій погляд, мусить бути задіяна для усунення неладу, і в принципі, для приведення тіла до нормального стану.
Але, з огляду на те що ноцисептивна інформація не припиняється, імунна система почне знищувати те що їй здається бути причиною інформації, тобто саму її територію.
Мені здається, що тут йдеться про ауто-імунну патологію, тож необхідно обов'язково припинити інформацію, це проблема виживання ! 
Моі праці пояснюють ці механізми, мої результати їх доказують і вже згадані клінічні обстеження при ревматоідному артриті додають підтвердження.
Я маю докази про все що я висловлюю і я в стані це продемонструвати.

Психо-нейро-імунологія

Ця нова дисципліна на добрій дорозі. але носить, і досі. фундаментальну помилку : вона бере до уваги лише екзогенний стрес, який не може дати пояснення про вибір локалізації астми, екземи, псоріазу (орган - ціль).
Тож обов'язково потрібно брати до уваги наявність СТРЕСУ ЕНДОГЕННОГО.

ТОЖ ЛИШЕ РОЗУМІЮЧИ, ЩО :

Принцип розуміється тоді в логічному напрямку :

• нейро-імунно-психологія та в розширенні,
• нейро-імунно-дерматологія.

Але же ж знаходится (ноцисептивна) причина, що між територією та центральною системою? Ця тема потребує довгого пояснення і не є метою цієї статті, тож обмежуся коротким поясненням.

Фізіологічний механізм

Обмеження суглобної рухомості (фіксація в положенні вивиху\похилення) деяких хребців приведе до запальних реакцій тканини навкруг сполучних відтулин хребців. Це запалення створить невелике стиснення нервових корінців, задуху певної кількості мієлінованих волокон, викличе аномалію "нашкірного епікрітичного рефлнксу", та стане причиною носицептичних інформацій, як то"привиди", хибно сприйняті як йдучі з вісцеральної або нашкірної зонию ( Jacques Gesret, "Asthme, Recherche fondamentale et nouvelle approche therapeutique des pathologies immunitaires", ed. de Verlaque, 1996).

Ці клінічні спостереження ще невідомі

Звичайний тест дозволяє мені визначити зони ("білі"- рефлексне звуження судин, "червон"- рефлексне розширення судин) аномалії нашкірного епікрітичного рефлексу. Ці аномалії однакові та постійні в їх локалізації у всіх хворих з певною патологією , але різні в залежності від патологій. Головне, що цей тест дозволяє встановити надзвичайний профілактичний діагноз, бо нашкірні аномалії з'являються перед виявленням патології.

Винайдення чотирьох нових, незнаних в медицині ефлексів :

• косто-кубітальний (подразнення реберної зони і відчуття відгуку в лікті,з обох боків)
• кубіто-костальний (подразнення ліктєвої зони, і відгук в реберній зоні)
• гену- кубітальний ( подразнення зони під коліном, і відгук в лікті.,з обох боків)
• подо-кубітальний ( подразнення зони на ступні і відгук в лікті, з обох боків).

дозволяє також визначити стадію сахворення чи видужання пацієнта.

Ці рефлекси повністю відчуваються лише коли постава тіла суб*єкта цілком врівноважена. У астматиків, спочатку, не знаходимо жодного рефлексу на правому боці, на лівому, лише зверху є кілька рефлексів. (див. вище, видання 1996 р.) Мої праці доводять що є спільного та постійного в різних патологіях імунної системи а також що є різного та постійного в патологічних варіантах.

Перший приклад

алергічний рініт з запальною реакцією та повищеним виділенням.

які тут регулюючі шляхи ?

Згадаймо про нервовий обіг, що керує виділенням та його регулюючою системою.

Сфено-піднебінний ганглій Меккеля, його оточуючіі розгалуження :

• парасимпатичного походження, вони виходять із слизисто-носового сльозового ядра; проходять лицевим нервом, колінчатим ганглієм та великим вищим каменистим нервом.
• симпатичного походження, вони виходять з каротидного сплетіння.

Але чому Гі Лазорт не продовжує опис цього останнього обігу, коли каротидне сплетіння лише точка обміну; розгалуження Меккеля проходять також через зіркоподібний ганглій і виходять з медулярного ціліо-спінального центру Буджа ! Це нам пояснює, що регулюючі симпатичні волокна виринають з медулярної системи на рівнв перших спинних. Деталі та схема (закрити віконце)
Що ми систематично зустрічаємо при такому типі алергії ?
Фіксацію першого спинного хребця та першого ребра з вивихом "по годиннику" (90% випадків) та "проти год." (10%) решта показує вивих першого С в тому ж напрямку що й ребро.

Другий приклад

Глоточна парестезія викликає рефлексний кашель і за недостатком досліджень це вважається причиною появлення астми. 
Я наполягаю: за недостатком досліджень, бо інакше лікарі помітили б, що це не класична диспнея видоху, а диспнея вдоху. Ці глоточні парестезії (по праву чи без права ?) відчуваються яязико-глоточним.
А що ми знаємо про рефлексне появлення кашлю ?
Все...або майже ! Гі Лазорт описує одне з пояснень, особливе: вушний рефлекс.
Я можу показати що цей рефлекс є наслідком анормального положення атланту, і коли атлант в порядку, то рефлекс не діє ! ( Жак Р. Жезрет: "тест ватки в вусі" Ви та ваше здоров*я, 1995 Франція)

При аномалії атланту, дві можливості викликати рефлекс:

• полоскотати у вусі палічкою з ватою, як для прочищення
• ефективніше: легка пальпація атлантових апофіз.
  (Jacques R. Gesret : Asthme : Nouvelle approche therapeutique des pathologies immunitaires )

В такому випадку пацієнт відчує глоточну парестезію і як рефлекс, почне кашляти. 
Це буває у людей що мають сухий кашель прн зусиллі або в ситуації стресу.
Як не дивно, але після виправлення атланту, кашель зникає.
Коли маємо справу з "астматиком" типу "нічні приступи",то помічаємо, що форма його приступу, це диспнея вдоху, яка інколи переходить в диспнею видоху. Без порушення атланту, тест вілразу покаже: замість парестезії і кашлю, пацієнт відчує посилене виділення слини та ковтальний рефлекс при пальпації атланту, а тест "ватки" (Лазорт) не викличе кашлю.